Чим характеризується глухі приголосні?

При утворенні шуму, що характеризує приголосні звуки, можуть голосові зв'язки або послаблюватися (не утворюється голос) – З'являються глухі згодні, або напружуватися (утворюється голос) – дзвінкі згодні. Серед дзвінких яскраво виділяються сонорні приголосні (завжди дзвінкі): | р – л – м – н – й |.

Глухі приголосні – Тип приголосних, що вимовляються без вібрації гортані. Глухота – тип фонації, поряд із дзвінкістю та станом гортані. У Міжнародному фонетичному алфавіті є різні літери для дзвінких та глухих приголосних ([p b], [t d], [k ɡ], [q ɢ] [f v], [s z]).

В освіті глухих приголосних звуків бере участь лише шум. Літери, які позначають глухі звуки, що знаходяться в другій половині російського алфавіту. Глухі звуки у російській мові: [к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ш]. Непарні глухі приголосні звуки: [х], [ц], [год], [щ].

Дзвінкі приголосні звуки – це звуки, освіти яких беруть участь і голос, і шум. Глухі приголосні звуки – це звуки, які створюються лише одним шумом, без голосу. Парні за дзвінкістю-глухістю згодні звуки – це звуки, які можуть зателефонувати або оглушатися залежно від положення у слові.