Кого називають нюрою?

Фінно-угорська кличка Етнограф і лексикограф XIX століття Володимир Даль у своєму «Тлумачному словнику живої мови» слово «нюра»перекладає з карельської мови мешканців Олонецької рівнини Російської імперії як «підводна мілина».

У шумерській формі цього імені зашифровано слово "небесна", в арабській – "щастя", в тюркській – "мати". І справді: щаслива небесна мати і свята Ганна, дружина святого Іоакима, після довгих років бездітного шлюбу чудесним чином народила дочку, яка згодом стала Богоматір'ю.

Ім'я Анна ніяк не пов'язана з шумерським богом Ану, і прийшло до європейських мов через Септуагінту та Вульгату. Похідні: Аня (Ана), Анночка (Аннечка), Аннушка, Аннуша, Аннуся (Анюся), Ануся (Анюся), Нуся (Нюса), Анюня, Нюня, Анюра, Нюра, Нюрася, Нюраха, Нюраша, Анюша (Ануша), Нюша, Анюта, Нюта, Аннета, Нета, Ася.