Коли з'явилися крилоподібні гуслі?

Ще до розселення слов'ян у другій половині I тисячоліття, що населяли Північний Захід майбутньої Росії прибалтійсько-фінські та балтійські народи використовували кантелеподібні гуслі, на основі яких, ймовірно, кінцю I тисячоліття ^:365 склався тип російських крилоподібних гуслів ^:28–29.

Історія виникнення гуслів дуже поетична. Назва цього струнного щипкового музичного інструменту, за однією з версій, сягає слова «гусла». Саме так у Стародавній Русі називалася тятива лука. Під час пострілу вона видавала характерний звук, у якому давні люди почули незвичайну мелодійність.

Такий інструмент найбільше підходить для виконання пісенних мелодій, на них грали співаки-сказачі та професійні музиканти. Під гусельний акомпанемент виконувались і досі виконуються билини, оповіді та епічніші речі, наприклад, «Слово про похід Ігорів».

В основному гуслі такої форми використовувалися для гри у храмах. Ліроподібні інструменти відрізняються від інших наявністю ігрового віконця, за допомогою якого артист управляє струнами, глушаючи і підщипуючи звуки. Нерухомі (стаціонарні), що мають 55-66 струн.