Що каже Базаров Одинцовий перед смертю?

Чому він став ближчим нам перед смертю? Вмираючий Базарів простий і людяний: відпала потреба приховувати свій «романтизм». Він думає не про себе, а про своїх батьків, готуючи їх до жахливого кінця. Майже по-пушкінськи прощається герой з коханою і говорить мовою поета: «Дуньте на лампаду, що вмирає, і нехай вона згасне».

Перед обличчям смерті Базарів стійок, сильний, на рідкість спокійний і незворушний. Завдяки авторській характеристиці стану героя ми відчуваємо до Базарову не жалість, а повага. І водночас постійно пам'ятаємо, що перед нами – звичайна людина з властивими їй слабкостями.

Закінчуючи роман смертю героя, автор хотів сказати, що ще настав його час, немає місця йому у суспільстві. Крім того, смерть Євгенія можна назвати героїчною, адже він заразився, коли лікував хворих людей. І це ще більше наголошує на незвичності його особистості.