Як спали люди в давнину?

Наші пращури поділяли сон на дві частини з перервою на 2-3 години опівночі. Така практика називається сегментований чи двофазний сон. Згодом всі про це благополучно забули. У 2005 році про цю фішку нагадав історик Роджер Екірх.

Це міг бути сінок чи сіни, віз чи кліть, лавка чи скриня. Але існували і місця, які призначалися для сну, а саме полоті та грубка. Лежанка на печі була найзручнішою та комфортнішою для сну. Вона довго залишалася теплою, що було важливо в холодну пору року.

Так от, за часів Середньовіччя і аж до 18-ї19 століття у із західноєвропейських країнах усі члени сімейства спали в одному приміщенні, часто разом із домашньою живністю. Укладалися спати все навряд на підлогу, застелену шкурами тварин, ковдрами, циновками. Подушок і близько не було – під голову "клали кулак".