Як за старих часів називали лікарів?

Термін «лікар» у XIX-XX століттях До середини XIX століття, спочатку, тільки на цивільній службі, почали застосовувати термін «лікар» (земський лікар, міський лікар). На армії зберігся переважно термін «лікар».

Лікар, також доктор (лат. doctor – вчитель) – спеціаліст з вищою медичною освітою, який використовує свої навички, знання та досвід у профілактиці та лікуванні захворювань, підтримці нормальної життєдіяльності організму людини.

Згідно з Тлумачним словником Ожегова, «знахар – це лікар-самоучка, який діє власними примітивними способами, часто з чаклунськими прийомами». Найчастіше вони мали спеціалізацію: були травники, костоправи, як герой фільму Гофмана, апітерапевти, що спеціалізувалися на бджололікуванні та інші.

У давнину воно означало: «той, хто лікує змовами». Прийшовши до хворого, такий ведун «брехав» над ним якісь чарівні слова-заклинання, щось таке «баяв». Тому він і отримував титул.лікаря», або «балія» – «бахаря». Обидва ці слова означали одне: «бормотун».